воскресенье, 12 июня 2011 г.

Іноді мрієш.....

Сьогодні був дощ…. перший весняний теплий дощ. І ти трішки змокла… звичайно можна було почекати на зупинці доки він закінчиться, та ти не втрималась і вирішила пробігти до будинку під дощем! І ось зараз ти вже сидиш в кріслі огорнувшись пледом та тримаєш у руках склянку гарячої кави… ти дивишся у вікно… дощ розпочався знову, по склу невеликими струмками стікає вода… небо плаче…. чомусь душу огорнула ностальгія … захотілося увімкнути музику, щось спокійне і романтичне… у думках мимо волі почали виникати події з минулого… Поволі очі почали наповнюватися сльозами, і по щоках ніби по склу краплі дощу, почали котитися сльози… Та раптом пролунав телефонний дзвінок! І в мить всі спогади зникли – розвіялися в стривоженому дзвінком повітрі… І ось в таку мить все стало не важливим… єдине чого прагнула душа – почути такий знайомий та дорогий серцю голос… Ти незграбно махнула рукавом по зволожених щоках і підбігла до телефону! Дощ закінчився...

Комментариев нет:

Отправить комментарий