Раптова зустріч...

Всі сказані слова уже забуті
І гострі погляди і почуття.
Можливо з часом стали більш розкуті,
Та спільного нема для нас життя.

Раптова зустріч у маленькім місті,
І дивний сміх розгублених обличь,
Шумлять образи у пожовклім листі,
Збіга печаль водою вздовж узбічь.

І кожен згадує нездійснені бажання,
І марно прожиті здавалось дні.
Та це в думках а з тем для спілкування
Залишились лиш погляди сумні.

Обом так хочеться скоріш втекти подалі,
Але ж ніхто не скаже вголос так,
І час немов заплутавшись в тумані
Завмер навмисно і не відпуска.

Ця зустріч долі жарт чи випадковість,
А може краще так було пройти
Мов не знайомі, але ж потім совість…
І знову виходу ніяк нам не знайти.

І хай ми потім будемо вдавати,
Що зустрічі цієї не було,
Але хоч нарізно та будемо страждати
Куди б життя стежки не розвело.